Кобилянська впродовж майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування. Частина її творів написана німецькою мовою. З них лише деякі були надруковані в періодичних виданнях.
1901 року вони вийшли окремою книжкою під назвою «Kleine russische novellen».
У Південній Буковині, заселеній переважно румунами, і меншою мірою українцями, українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 1860—1880 рр. не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській знань з історії та культури українського народу. Перші її літературні твори, написані німецькою мовою ще без чіткого уявлення, що означає слово «література», припадають на початок 1880-х років («Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»). Ранні неопубліковані твори Кобилянської («Гортенза», «Малюнок з народного життя на Буковині», «Видиво», «Людина з народу» та ін.) сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції, людей із народу.
Сприйняття Кобилянською німецької культури проходило через її особисті зв'язки з відомими німецькими та австрійськими редакторами та видавцями журналів і газет. Це спілкування дало змогу їй надрукувати німецькою мовою різні твори, як-от «Природа», «Битва», «Некультурна», «Мужик».
У 1890-ті роки, коли активізується співпраця з Людвіґом Якобовським, Кобилянська публікує німецькою свою статтю «Марко Вовчок та її оповідання».
Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянськоі — від її ранніх оповідань та повістей до «Апостола черні».
У 1894 році вона починає активно займатися фемінізмом. Знаходячись у 1894 році біля витоків створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху» , де порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви».
Феміністичні думки висвітлилися в ранніх творах письменниці. У деяких з них («Гортенза», «Вона вийшла заміж» та ін.), змальовуючи духовний світ своїх героїнь, письменниця робила наголос на їхніх пошуках особистого щастя.
У повісті «Людина» особисте щастя героїні Кобилянської більш чи менш пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з несприятливими обставинами.
Продовжуючи проблематику «Людини», повість «Царівна» (1895 р.) свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу історію. Її творення й доопрацювання було тривалим (1888—1893), первісний текст був німецький, пізніший — український. Надрукували повість у газеті «Буковина» (1895 р.) і того ж року вона вийшла в Чернівцях окремим виданням.
Торкнувшись морально-етичних проблем життя інтелігенції в новелах, як «Аристократка» (1896 р.), «Impromptu phantasie», Кобилянська продовжила розробляти їх у наступних творах і створила три цілісних образи жінок-інтелігенток в оповіданні «Valse melancolique» (1898 р.). Згодом вона повернулася до цієї теми в повістях «Ніоба» (1905 р.), «Через кладку», «За ситуаціями» (1913 р.).
Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем — друга провідна лінія творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в 2-й половині 1880-х рр. вона замислювалася над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей.
У новелі «Жебрачка» (1895) автор вперше показала людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У середині 1890-х рр. Кобилянська поглибила знання селянського життя, чому сприяли її тісні контакти із жителями сіл, зокрема Димки (згодом це село ввійшло в її творчість картиною страшного братовбивства в повісті «Земля»).
Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах «Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Час», «Некультурна». Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість «Земля».
На початку 1890-х рр., розробляючи проблеми, накреслені у ранніх творах, письменниця прагне розширити сферу своїх художніх пошуків, звертається до абстрактно-символічних тем й образів («Акорди», «Хрест», «Місяць» та ін.), пише ряд поезій у прозі, серед яких є майстерні художні мініатюри. Кобилянська публікувала окремі твори в модерністських часописах «Світ» та «Українська хата».
Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєдналися в одному з її найкращих творів — повісті «В неділю рано зілля копала», в основі якої — мотив романтичної балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», неодноразово опрацьованої українськими письменниками, зокрема Михайлом Старицьким — в однойменній драмі. Повість багатьма мовами, була інсценізована, з успіхом йшла на сцені.
Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., коли Буковина опинилася під владою Румунії, проходила у складних умовах. Українська мова й культура зазнавали гонінь, проте й у цих умовах Кобилянська налагоджувала контакти з українською літературною молоддю журналу «Промінь» (1921—1923 рр.), з місячником «Нові шляхи» (Львів), видавництвом «Рух» (Харків), де впродовж 1927—1929 рр. вийшли її «Твори» у 9 томах.
У творах Кобилянської періоду Першої світової війни та часів румунського панування з'явилися деякі нові мотиви. До оповідань письменниці ввійшла тема війни («Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Назустріч долі» (1917 р.), «Зійшов з розуму» (1923) та ін.)
Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр. підпадала під вплив символізму («Сниться», «Пресвятая Богородице, помилуй нас!»).
У романі «Апостол черні» письменниця наділила буковинське духівництво, зокрема таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами.
За творами письменниці знято фільми: «Земля» (1954; у ролях — А. Бучма, Л. Швачко), «Вовчиха» (1967), «Меланхолійний вальс» (1990, т/ф; режисер Б. Савченко), «Царівна» (1994, телесеріал; режисер С. Туряниця) тощо.
Фільм "Земля"Усі твори Кобилянської
- Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини "(1880) — оповідання німецькою мовою.
- Воля чи доля? (1883) — оповідання німецькою мовою.
- Картинки з життя Буковини (1885) — оповідання.
- Видиво (1885) — алегорична замальовка.
- Голубка і дуб (1886) — алегорична замальовка.
- Вона вийшла заміж (1886—1887) — оповідання.
- Людина (1886) — повість.
- Природа (1887) — новела.
- Жебрачка (1888).
- У св. Івана (1890) — оповідання.
- Impromtu phantasie (1894).
- Valse melancolique (1894).
- Рожі (1896) — мініатюра.
- Він і вона (1895) — оповідання.
- Час (1895).
- Битва (1895).
- У св. Івана (1895) — оповідання.
- Банк рустикальний (1895) — оповідання.
- Земля (1895—1901) — повість.
- Аристократка (1896).
- Некультурна (1897) — новела.
- Поети (1897) — мініатюра.
- Слово зворушенного серця.
- Царівна (1895) — повість, яка почалась писатись як німецькомовна повість Lorelei (1888).
- Що я любив (1896) — мініатюра, оповідання.
- Покора (1898).
- Акорди (1898).
- На полях (1898) — оповідання.
- Там звізди пробивались (1900) — мініатюра.
- Під голим небом (1900) — нарис.
- Смутно колишуться сосни (1901) — мініатюра.
- Мої лілеї (1901) — мініатюра.
- Самітно мені на Русі (1902) — мініатюра.
- Осінню (1902).
- За готар (1903) — оповідання.
- До світа (1903).
- Ніоба (1905) — повість.
- В долах (1907) — мініатюра.
- В неділю рано зілля копала… (1908).
- Весняний акорд (1910) — мініатюра.
- Через кладку (1911) — роман.
- За ситуаціями (1913).
- Юда (1917).
- Лист засудженого вояка до своєї жінки (1917).
- Назустріч долі (1917).
- Сниться (1917).
- Василка (1922).
- Вовчиха (1923) — оповідання.
- Зійшов з розуму (1923).
- Апостол черні (1926).
- Але Господь мовчить… (1927).
- Пресвятая Богородиця, помилуй нас! (1928).
- Не смійтесь (1933).
Комментариев нет:
Отправить комментарий